Блог
15.01.2021 14:07
в зимову тишу...
шкатулка мережана і надзвичайно казкова... - палац...
ось тут, на балконі палацу того - дівчина грає на фортепіано.
лине чарівна музика в сад, де сховався її шанувальник.
милується нею, чекає на погляд її дивовижних очей.
і на балкон до неї кинув букетиком квіти.
а...
11.01.2021 15:35
меланхолійне...
а на нейтральній
полосі
нічийне все,
нічийні всі.
у небі кружають
птахи.
до неба тягнуться
дахи.
між хідниками шлях -
роки
яким прямують
до ріки.
яка у безвість їх веде,
у забуття...
самотність де
на посох...
07.01.2021 14:34
...у день наступний
усі шляхи від сьогодень
ведуть за тіні небокраю,
де міражі, відлуння де
у буревіях хмарограю.
овалом місяць... - талісман
завис блідий над крутояром.
низинний хвилею туман
похмуро стелеться по яру.
в якому тиша, спокій, сон,
ні руху, поруху, ні зрушень......
29.12.2020 14:31
за мотивами казки Ганса Християна Андерсена...
ти з"явилася зовсім неждана
неочікавано світлим дивом
сказала що янгол
розправила крила білі
сіла до столу
зі мною випила кави
хотів тебе розпитати - ...чому я?..
чому обраний я тобою?..
і чи знаєш навіщо
я в цій ямі зради...
28.12.2020 15:12
під парасолею власного "Я"...
залишайся там, де ти опинився
на шляху під парасолею власного "я"...
...на гребні, вершині самій здобутків торкайся небес,
милуйся красотами інших, чужинних і знаних країн,
на стежинах яких у екстремних блуканнях і мандрах
вивчались тобою.
і стрічались...
28.12.2020 14:48
у перегорнуту сторінку...
гортається сторінками життя.
одна за одною в роках.
і плутаєм минуле з сьогоденням.
прийдешнє не досяжне -
недоторканне, просипалось дощем серед зими.
замерзлою стежиною збігає
стрімким нестримним струменем до цілі,
не відає якої Сам Творець
цього...
25.12.2020 12:07
з нудьги...
у мапу місяця кидаю
ножа... - у кратер, як в мішень.
десь оселюся там, гадаю,
прозорим привидом мишей.
мисливцем тихим, хижим блазнем
у чорній темряві глухій
я полюватиму щоразу
на тих тварюк в пітьмі лихій.
от, тільки ножик не вгрузає -
плиском лягає дзвінко в...
21.12.2020 14:41
вчинок...
коли у народу немає душі,
він йде до сусіднього
і за гроші купує її -
той, котрий без душі...
(В. Хлєбніков, "Па-люди")
крізь потріскані скельця окулярів моїх
розгледів я сонце що сходить -
і то було зовсім не сонце,
а різні у безлічі скалки,
розкидані райдуг...
18.12.2020 14:27
зрада...
твої кроки подібні грому з ясного неба,
шуму пожеш і камнепадіння.
вони - гуркіт руйнацій і канонад.
вони - крики людські в розплавленій лаві вулкану.
о, зрадо!
я бачу обличчя твоє у століттях.
я бачу обличчя твоє щоденно, щомиті!
коли цілиш ти списом у...
18.12.2020 13:47
у перші дні окупації...
а на вулицях міста
дрімає сторожко знеможена ніч.
у місті, що звикнути встигло до злиднів
і до війни.
у місті, де мешканцям мізки
промиті геть чисто і вимиті пріч.
і окупанти кремлівські й свої пацани
наркоманять і п"ють,
і не знають - навіщо іще вони...
Контакт
віршування
aendek@i.ua