Блог
21.04.2021 13:59
коли сходить сонце...
пелюстки цвіту небесних зграй
хитає вітер за небокрай.
і збудний вітер ллє, лиє лій
у обрій збурень, де спить палій.
там сонця лігво і ліні плинь,
у лоску втіхи проміння млінь.
арканом в небо від юрми ор
земної треби і бунту...
21.04.2021 12:52
про що оповів світанок, або... - на обріях весни
яскравиться сонце!
там, де безобрій
зіштовхує хмари
у бескет,
до скелі,
світліє яскиня в якій з келією.
там вартовий
старий
біля входу.
сивий, поважний
і дуже суворий.
із шаблею ходить
зіркий,...
13.04.2021 14:14
що ж...хай буде так...
...і відбуватимуться події, про які я вже не знатиму.
лунатимуть промови, яких вже не почую.
буде речення, яке не встигну завершити.
коли напівкрик, чи напівстогін злине до небес
останнім запитанням до Бога і світу від мене......
13.04.2021 13:16
зморений містом...
по вулиці ідеш.
споруди височенні зліва й справа,
не видно аж завершених вершин... -
там замість них розтрощені щелепи
у хмарах губляться і тонуть.
озії сірі ці схилились над тобою -
ось-ось впадуть і поховають
тебе в смітті руйнації,
зітруть про тебе...
13.04.2021 11:49
за блискавкою куртки...
ховаюся у собі...барикадую усі входи і виходи у світ...бо коли навіть розвіється темрява ночі - все одно одразу, неодмінно! оточує сірість дня, що їсть очі, в"яже язик, вбиває думку, ломить і крутить усе тіло...наче днина ця намагається вичавити з мене залишки мого "я"...і...
11.04.2021 13:34
весняні збентеження...
небеса - атмосфера, нашарування сфер.
одна з яких - ноосфера...там ми.
такі тичасові, злодійні та метушливі!
у справах і поза справ суєтні у суєті, жадібні і сварливі.
влаштовуєм війни, вбиваємо, боремося за мир.
завжди у протесті...у сфері отій
валуємося...
08.04.2021 12:48
ретро...
ми пили вино з кришталевих струнких бокалів.
між нами кохання сходило сходженням сонця
з-за обрію біло рожевих абстракцій
і різноцвітом веселим в степу, у гаях і на березі річки,
яка
дзвінким джерельцем спадала до озера лісу... -
там легіт у листі хитаннями тихими...
31.03.2021 12:12
стежка весни
тінь...від місяця тінь на стежці в саду від воріт.
квіти схилились у сні, стеблами вигнулися до стежини,
листям торкаються, тонуть у тіні,
від місяця що пірамідної туї.
а поруч у хитросплетінні срібнозатінених віт
крислатої кроною липи
дзвінкий соловей кохання виспівує...
30.03.2021 14:52
муза весни...
ти помилилась...заблукала мабуть.
завітала сюди, у гості до мене старого.
в халупу нудьги і мовчань.
весною усміхненою увійшла,
піснями чарівних птахів.
і мовиш про щось шепотінням легким,
ледь відчутним шелестом
легота в листі тополь і верби.
я спішно нотую...
29.03.2021 14:29
коли цвітіння...
за полем бою
руїни воєн,
з недолі доля.
упале слово -
гірка полова.
і погляд в обрій
у злі спідлоба.
з одаль одина
між мерзлі днини.
і розпач-відчай
хвилині вічній.
і сповідь болю
охриплим словом.
а кроки в ліні
весни між тіні.
дзвінким...
Контакт
віршування
aendek@i.ua