Блог
26.07.2023 12:19
"серед вулиць пізнього літа..." (Шон Маклех, "Провулки").
...коли крокую хідником
по місту втомленому стомний,
склепінь небесна під замком
у замку хмар - він невагомий
міняє обриси весь час
своїх казкових башт. і стіни
хитні руйнуються і враз
знов постають міцні з...
24.07.2023 14:57
така собі притча про цвіркуна...
цвіркун плигонув у гранчак,
на денці котрого було вино -
вмить сп'янів
та й завів серенади.
зітхала цілинна земля,
ловила звуки травою,
шукала,
здіймалась до нього цвітами.
усесвіт осипав його зірками!
у данок віддав йому
вічність і...
24.07.2023 14:20
тут про самопочуття, про здоров'я...хоча, може, і не тільки про це...
у карку тиск шалений...що аж ну!
думки там все відлунюють у вухах -
шепочуть, плачуть, з реготу на сміх,
соломкою шкребуть і б'ються глухо.
ось-ось злетить у друзки голова!
у безліч, у дрібненькі...
23.07.2023 13:37
фантазії, уява, надумки...навіяні знаком зодіаку...
в бурхливій непостійності буття,
в утробі воєн незчисленних... -
тих воєн, що з самим собою
(за і проти себе)
влаштовує могутній сивий Всесвіт... -
з глибин космічних у туманності Підкова
славетний воїн і стрілець
кентавр,...
21.07.2023 13:14
знову мене манить до зірок...знову мрії застять мені очі...
пером чорнильним - коло в розмах!
в безобрій зрушу небокрай
і зазирну у Всесвіт ночі,
в зіркові очі
і за грань
струминних променів в структурі
пірамідального буття,
у несвіт,
фальш,
у небуття.
туди, де час сягнуть...
21.07.2023 12:47
...а моє місто радіє з того, як вбиває мокша Україну...навіть вбивство мирних мешканців - дітей, жінок, немічних, людей поважного віку - їх ані скілечки не хвилює...вони радіють... - хто приховано, мовчки, а хто відверто і вголос...їм, "сука"! весело...
в місті моєму темному
сніг піднебесний...
20.07.2023 14:17
а що, як би у мене і справді була статуетка дракона?...от, пофантазував про це...
знімаю пил ретельно, обережно
м'якою оксамиткою з яскравого дракона,
який завмер у порцеляні
на злеті чи в стрибку
і поглядом завзятим
мені дивився в очі.
крізь очі - в саму душу,
в серце, у чуття,...
20.07.2023 12:42
вибава - рятувати, допомагати, вивести, звільнити...походить від бхаваяті (з давньоіндійської) - викликати до життя, бути.
кожен має свій шлях.
як планети мають орбіту.
але в нас - смуги цих перешкод,
які ми собі креслимо вперто.
вибудовуєм стіни на них,
об які розбиваємо...
19.07.2023 12:53
стежинний пил...
як закруте сонцевітер
на стежині пил,
що крізь степ,
сади,
між квіти,
між камінних брил
аж за обрій,
обрій димний
фентезійних хмар
заведе у світ незримий
дивовижних чар.
розплететься на три коси
в згубний
темний край,
в небеса,
в неспокій,
в...
19.07.2023 11:40
"вернувся додому у важкій розраді..." (Леся Українка)
1.
птахи розплескали калюжу,
топтали, творили болото
коли між собою сварились
за місце у тіні
напівзруйнованої огорожі,
за якою руїна будівлі
(хатини, може?...).
за руїною - сад
розстріляний і...
Контакт
віршування
aendek@i.ua